марширувати
МАРШИРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. Іти, ходити маршем ( див. марш¹1).
— Де ж та муштра у вас? — питаю. — На вигоні, — каже [москаль], — от як підеш сією вуличкою, то сам побачиш, де вони марширують (Стор., І, 1957, 217);
"А коли солдати Містом марширують — Одчиняють вікна Дівчата молоді…" (Перв., І, 1958, 68);
// Іти, ходити розміреним кроком, по-військовому.
Ось він, приклавши мітлу до боку, червоний і гарний, марширує по льохові… (Коцюб., І, 1955, 246);
Виконавши доручення, таке небезпечне.., Рада з піднесеною головою марширувала Києвом (Ю. Янов., II, 1954, 86);
// жарт., ірон. Іти, ходити.
Ось ми [письменники] маршируємо на пероні станції Карлівки. Чекаємо з далеченького радгоспу засобів пересування… (Ковінька, Чому я не сокіл.., 1961, 126).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- марширувати — марширува́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- марширувати — див. іти; ходити Словник синонімів Вусика
- марширувати — -ую, -уєш, недок. Іти, ходити маршем (див. марш I 1)). || Іти, ходити розміреним кроком, по-військовому. || жарт., ірон. Іти, ходити. Великий тлумачний словник сучасної мови
- марширувати — МАРШИРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. Іти, ходити маршем (див. марш¹ 1). – Де ж та муштра у вас? – питаю. – На вигоні, – каже [москаль], – от як підеш сією вуличкою, то сам побачиш, де вони марширують (О. Словник української мови у 20 томах
- марширувати — ІТИ́ (ЙТИ) (роблячи кроки, пересуватися в просторі), ПРОСТУВА́ТИ, ПРЯМУВА́ТИ, СТУПА́ТИ, МАНДРУВА́ТИ розм., ТО́ПАТИ розм., ТУПЦЮВА́ТИ розм., ТУ́ПЦЯТИ розм., ТУ́ПАТИ розм., ГРЯСТИ́ уроч., поет., ПОСТУПА́ТИСЯ розм., ПОСТУПА́ТИ заст. Словник синонімів української мови