1. Словник української мови в 11 томах

марюка

МАРЮ́КА, и, ж. Збільш. до мара́ 2.

Боявся [капітан] станути, зупинитися на хвилинку, немов там за ним гналася якась марюка (Фр., VI, 1951, 426);

*У порівн. [Молодиця:] Тьфу ти, нечиста сила! Злякав [Сербин] — насилу на ногах вдержалась; тиняється скрізь якоюсь марюкою та людей полоха (Вас., III, 1960, 25);

Горобець знайшов собі найкраще місце: він поліз у піч. Вимазавшись сажею, він визирнув потім брудний, як марюка (Мик., II, 1957, 444).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. марюка — марю́ка іменник жіночого роду, істота міфічна істота Орфографічний словник української мови
  2. марюка — див. привид Словник синонімів Вусика
  3. марюка — -и, ж. Збільш. до мара 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. марюка — МАРЮ́КА, и, ж., рідко. Збільш. до мара́ 2. Боявся [капітан] станути [стати], зупинитися на хвилинку, немов там за ним гналася якась марюка (І. Франко); Одної ночі приснився Андреолі дивний сон: неначе вона гуляє в себе в саду із своїм милим.. Словник української мови у 20 томах
  5. марюка — Марю́ка, -ки, -ці; -рю́ки, -рю́к Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. марюка — Марю́ка, -ки ж. ув. отъ мара. Призракъ, привидѣніе, злой духъ. Згинь ти, марюко! Мир. ХРВ. 10. Словник української мови Грінченка