1. Орфографічний словник української мови

марюка

марю́ка

іменник жіночого роду, істота

міфічна істота

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. марюка — див. привид Словник синонімів Вусика
  2. марюка — -и, ж. Збільш. до мара 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. марюка — МАРЮ́КА, и, ж., рідко. Збільш. до мара́ 2. Боявся [капітан] станути [стати], зупинитися на хвилинку, немов там за ним гналася якась марюка (І. Франко); Одної ночі приснився Андреолі дивний сон: неначе вона гуляє в себе в саду із своїм милим.. Словник української мови у 20 томах
  4. марюка — Марю́ка, -ки, -ці; -рю́ки, -рю́к Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. марюка — МАРЮ́КА, и, ж. Збільш. до мара́ 2. Боявся [капітан] станути, зупинитися на хвилинку, немов там за ним гналася якась марюка (Фр., VI, 1951, 426); *У порівн. [Молодиця:] Тьфу ти, нечиста сила!... Словник української мови в 11 томах
  6. марюка — Марю́ка, -ки ж. ув. отъ мара. Призракъ, привидѣніе, злой духъ. Згинь ти, марюко! Мир. ХРВ. 10. Словник української мови Грінченка