медуниця
МЕДУНИ́ЦЯ, і, ж., діал. Медунка.
На межі, зарослій всілякою травою, виглядав дрібненький ряст, чепурилась червона медуниця (Кобр., Вибр., 1954, 46);
Пахнуть липа, медуниця, багряніє мак (Сос., Поезія, 1961, 24).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- медуниця — медуни́ця іменник жіночого роду медунка діал. Орфографічний словник української мови
- медуниця — -і, ж., діал. Медунка. Великий тлумачний словник сучасної мови
- медуниця — МЕДУНИ́ЦЯ, і, ж., діал. Медунка. На межі, зарослій всілякою травою, виглядав дрібненький ряст, чепурилась червона медуниця (Н. Кобринська); Пахнуть липа, медуниця, багряніє мак (В. Сосюра). Словник української мови у 20 томах
- медуниця — Медуни́ця, -ці ж. раст. а) = медунка 1. ЗЮЗО. І. 133. б) Spiraea Filipendula. ЗЮЗО. І. 137. Thalictrum angustifolium. ЗЮЗО. І. 138. Словник української мови Грінченка