1. Словник української мови в 11 томах

меланхолік

МЕЛАНХО́ЛІК, а, ч.

1. Один з чотирьох типів темпераментів людини, що характеризується пригніченим сумним настроєм; людина з таким темпераментом.

Меланхолік — людина, яка відзначається порівняно невеликою різноманітністю емоціональних переживань (Психол., 1956, 212).

2. Людина, схильна до меланхолії (у 1 знач.).

Серед дітей одиначок є два типи: один — меланхолік, мовчазна, сувора, замкнена в собі дитина.., другий — жвава, весела, властолюбива (Григ., Вибр., 1959, 427).

3. Людина, хвора на меланхолію (у 2 знач.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. меланхолік — меланхо́лік іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. меланхолік — -а, ч. 1》 Один із чотирьох типів темпераментів людини, якому відповідає слабкий гальмівний тип вищої нервової діяльності; людина з таким темпераментом. 2》 Людина, схильна до меланхолії (у 1 знач.). 3》 Людина, хвора на меланхолію (у 2 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. меланхолік — Тумак, тужак, див. гіпохондрик, понурий, печальний Словник чужослів Павло Штепа
  4. меланхолік — МЕЛАНХО́ЛІК, а, ч. 1. Один з чотирьох типів темпераментів людини, що характеризується пригніченим сумним настроєм; людина з таким темпераментом. Меланхолік – людина, яка відзначається порівняно невеликою різноманітністю емоційних переживань (з навч. літ. Словник української мови у 20 томах
  5. меланхолік — меланхо́лік (грец. μελαγχολικός) 1. Один з типів темпераменту, якому відповідає слабкий гальмівний тип вищої нервової діяльності. 2. Людина, в якої переважає пригнічений, сумний настрій. Словник іншомовних слів Мельничука
  6. меланхолік — Меланхо́лік, -ка; -ліки, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)