1. Словник української мови в 11 томах

менторський

МЕ́НТОРСЬКИЙ, а, е, заст. Властивий менторові (у 1 знач.); повчальний.

— Не прогнівайтеся, якщо я дозволю тут собі зужити менторського тону (Кач., II, 1958, 27);

Хоч як би Вадим тепер хизувався павиним пір’ям своїх менторських монологів, він назавжди лишиться для неї маленьким, зсутуленим, з переляканими очима (Руд., Остання шабля, 1959, 76).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. менторський — ме́нторський прикметник ірон. Орфографічний словник української мови
  2. менторський — -а, -е, заст. Властивий менторові (у 1 знач.); повчальний, моралізаторський. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. менторський — Навчательний, див. сентенційний Словник чужослів Павло Штепа
  4. менторський — МЕ́НТОРСЬКИЙ, а, е, заст., ірон. Властивий менторові (у 1 знач.); повчальний. – Не прогнівайтеся, якщо я дозволю тут собі зужити менторського тону (Я. Словник української мови у 20 томах
  5. менторський — ме́нторський (від ментор) повчальний, моралізаторський. Словник іншомовних слів Мельничука
  6. менторський — ПОВЧА́ЛЬНИЙ (який містить у собі повчання, напучення), НАПУ́ТНІЙ, НАПУ́ТЛИВИЙ, МОРАЛІСТИ́ЧНИЙ, СЕНТЕНЦІ́ЙНИЙ, ДИДАКТИ́ЧНИЙ книжн.; НАСТА́ВНИЦЬКИЙ, УЧИ́ТЕЛЬСЬКИЙ (ВЧИ́ТЕЛЬСЬКИЙ), ДОКТОРА́ЛЬНИЙ книжн., МЕ́НТОРСЬКИЙ книжн. Словник синонімів української мови
  7. менторський — Ме́нторський, -ка, -ке Правописний словник Голоскевича (1929 р.)