1. Словник української мови в 11 томах

мерин

МЕ́РИН, а, ч. Кастрований жеребець.

Кожної п’ятниці Циганок запрягав у широкі сани гнідого мерина Шарапа (Горький, Дитинство, 1947, 38);

Всього зубів у кобил 36, у жеребців і меринів — 40 (Конярство, 1957, 26).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. мерин — ме́рин іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. мерин — -а, ч. Кастрований жеребець. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. мерин — див. конь Словник чужослів Павло Штепа
  4. мерин — МЕ́РИН, а, ч. Кастрований жеребець. Андрій Житник загнуздує білого мерина, мить – і вже на коні (В. Дрозд); Всього зубів у кобил 36, у жеребців і меринів – 40 (з навч. літ.). Словник української мови у 20 томах
  5. мерин — А, ч. Автомобіль «Mercedes». Шестисотий мерин. Словник сучасного українського сленгу
  6. мерин — КІНЬ (велика свійська однокопита тварина, яку використовують для перевезення людей і вантажів), КОНЯ́КА розм., КОМО́НЬ заст.; КОНИ́СЬКО розм. (заморений, слабосилий); ШКА́ПА, ШКАПИ́НА розм., КОНИ́НА розм., КОНЯЧИ́НА розм., ПАТИ́КА зневажл., ШКІ́НЬКА діал. Словник синонімів української мови