1. Словник української мови в 11 томах

меринос

МЕРИНО́С, а, ч.

1. Порода овець з довгою тонкою шерстю.

Велика була отара — тисяча овець, та не простих, панська порода — чистий меринос (Донч., VI, 1957, 205);

// Вівця такої породи.

Не розгинаючись, знімають [стрижії] важкі руна з мериносів, цигаїв та лінкольнів (Гончар, І, 1959, 105).

2. Шерсть вівці такої породи; тканина з цієї шерсті.

Тиск в шість атмосфер робить пряжу [капрону] схожою на меринос (Веч. Київ, 11.IX 1962, 1).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. меринос — мерино́с 1 іменник чоловічого роду, істота вівця мерино́с 2 іменник чоловічого роду вовна Орфографічний словник української мови
  2. меринос — -а, ч. 1》 Порода овець із довгою тонкою шерстю. || Вівця такої породи. 2》 Шерсть вівці такої породи; тканина з цієї шерсті. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. меринос — (вівця) шпанка Словник чужослів Павло Штепа
  4. меринос — МЕРИНО́С, ч. 1. род. а. Порода овець з довгою тонкою вовною. Велика була отара – тисяча овець, та не простих, панська порода – чистий меринос (О. Донченко); // Вівця такої породи. Словник української мови у 20 томах