меринос
мерино́с
-а, ч.
1》 Порода овець із довгою тонкою шерстю.
|| Вівця такої породи.
2》 Шерсть вівці такої породи; тканина з цієї шерсті.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- меринос — мерино́с 1 іменник чоловічого роду, істота вівця мерино́с 2 іменник чоловічого роду вовна Орфографічний словник української мови
- меринос — (вівця) шпанка Словник чужослів Павло Штепа
- меринос — МЕРИНО́С, ч. 1. род. а. Порода овець з довгою тонкою вовною. Велика була отара – тисяча овець, та не простих, панська порода – чистий меринос (О. Донченко); // Вівця такої породи. Словник української мови у 20 томах
- меринос — МЕРИНО́С, а, ч. 1. Порода овець з довгою тонкою шерстю. Велика була отара — тисяча овець, та не простих, панська порода — чистий меринос (Донч., VI, 1957, 205); // Вівця такої породи. Словник української мови в 11 томах