мертвенний
МЕ́РТВЕ́ННИЙ, а, е.
1. Те саме, що мертве́цький 1.
При світлі каганця її схудле обличчя з запалими щічками здалося посинілим, мертвенним, але Явдоха була певна, що тепер дитина почне видужувати (Донч., III, 1956, 7);
Мертвенна блідість.
2. перен. Позбавлений ознак життя; застиглий, нерухомий;
// Відірваний від життя; який гальмує поступ, розвиток чого-небудь.
Каренін.. постає перед читачем… типовим представником мертвенної "машини" царського самодержавства, яка придушує все живе (Рад. літ-во, 1, 1961, 46).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- мертвенний — ме́ртве́нний прикметник Орфографічний словник української мови
- мертвенний — -а, -е. 1》 Те саме, що мертвецький 1). Мертвенна блідість. 2》 перен. Позбавлений ознак життя; застиглий, нерухомий. || Відірваний від життя; який гальмує поступ, розвиток чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- мертвенний — МЕ́РТВЕ́ННИЙ, а, е. 1. Те саме, що мертве́цький. При світлі каганця її схудле обличчя з запалими щічками здалося посинілим, мертвенним, але Явдоха була певна, що тепер дитина почне видужувати (О. Донченко); Мертвенна блідість. 2. перен. Словник української мови у 20 томах
- мертвенний — МЕ́РТВИЙ (такий, як у мерця; який нагадує мерця); МЕРТВО́ТНИЙ, МЕ́РТВЕ́ННИЙ, МЕРТВЕ́ЦЬКИЙ, НЕЖИВИ́Й (перев. про обличчя, очі, голос тощо). Усі панни й панії, обважнілі од страху, в одну мить встали. У всіх мертві очі стали живі й пояснішали (І. Словник синонімів української мови