металург
МЕТАЛУ́РГ, а, ч. Фахівець з металургії.
За післявоєнний період металурги УРСР добилися великих успіхів у підвищенні продуктивності праці (Рад. Укр., 8.І 1954, 2);
Головуючий закалатав у дзвоник, зроблений з шматка тонкої стальної труби, підвішеної до такої самої мініатюрної сталевої рейки, — подарунок інститутові від металургів-умільців (Загреб., Спека, 1961, 49).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- металург — металу́рг іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- металург — [меиталург] -га, м. (на) -гов'і/-гу, мн. -гие, -г'іў Орфоепічний словник української мови
- металург — -а, ч. Фахівець із металургії. Великий тлумачний словник сучасної мови
- металург — МЕТАЛУ́РГ, а, ч. Працівник важкої промисловості, який займається добуванням металів із руд та їхнім первинним обробленням. За післявоєнний період металурги .. добилися великих успіхів у підвищенні продуктивності праці (з газ. Словник української мови у 20 томах