метеорит
МЕТЕОРИ́Т, а, ч. Тіло космічного походження, що досягло поверхні Землі, не встигнувши повністю випаруватися або розпилитися в атмосфері; воно може бути залізним, залізно-кам’яним і кам’яним.
Метеорити — це небесне каміння, падіння якого часто відбувається на очах спостерігачів (Наука.., 2, 1959, 18);
Добувати залізо з руди індійці ще не вміли. Проте вони виготовляли залізні речі з метеоритів, які падали на землю з міжзоряних просторів… (Ю. Бедзик, Вогонь.., 1960, 139).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- метеорит — метеори́т іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- метеорит — -а, ч. Тіло космічного походження, що досягло поверхні Землі, не встигнувши повністю випаруватися або розпилитися в атмосфері. Великий тлумачний словник сучасної мови
- метеорит — МЕТЕОРИ́Т, а, ч. Тіло космічного походження, що досягло поверхні Землі, не встигнувши повністю випаруватися або розпилитися в атмосфері; воно може бути залізним, залізно-кам'яним і кам'яним. Словник української мови у 20 томах
- метеорит — метеори́т (від грец. μετέωρος – той, що перебуває вгорі, в повітрі) космічне тіло, переважно залізне або кам’яне, що падає на Землю з міжпланетного простору. Словник іншомовних слів Мельничука
- метеорит — МЕТЕОРИ́Т, АЕРОЛІ́Т заст., МЕТЕОРОЛІ́Т заст. У минулому столітті метеорити частіше іменувалися метеоролітами, тобто метеорними каменями, або аеролітами — повітряними каменями (з журналу). Словник синонімів української мови
- метеорит — Метеори́т, -та; -ри́ти, -тів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)