1. Словник української мови в 11 томах

мигунець

МИГУНЕ́ЦЬ, нця́, ч., розм. Те саме, що кагане́ць 1.

Шкарубкими пальцями вийняв [тато] з кишені вдвоє складену листівку, приступився ближче до мигунця (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 787).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. мигунець — мигуне́ць іменник чоловічого роду розм. Орфографічний словник української мови
  2. мигунець — див. каганець Словник синонімів Вусика
  3. мигунець — -нця, ч., розм. Те саме, що каганець 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. мигунець — МИГУНЕ́ЦЬ, нця́, ч., розм. Те саме, що кагане́ць 1. Шкарубкими пальцями вийняв [тато] з кишені вдвоє складену листівку, приступився ближче до мигунця (М. Стельмах). Словник української мови у 20 томах
  5. мигунець — КАГАНЕ́ЦЬ (невеликий світильник, що складається з ґнота та посуду, в який наливається олія, гас тощо), ПЛО́ШКА, БЛИКУ́Н розм., БЛИ́МАВКА розм., БЛИСКУНЕ́ЦЬ розм., МИГУНЕ́ЦЬ розм., МО́РГАВКА розм., СЛІПА́К розм., СЛІПУ́ШКА розм. Словник синонімів української мови
  6. мигунець — Мигуне́ць, -нця м. Падающая звѣзда. Словник української мови Грінченка