миколайчики
МИКОЛА́ЙЧИКИ, МИКОЛА́ЙКИ, ів, мн. (Eryngium L..). Багаторічна трав’яниста степова рослина родини зонтичних, синювато-сірувато-зеленого кольору, з квітками, зібраними в голівки, оточені колючою обгорткою.
Вже й свячені миколайки пила, вже й маковієвим зіллям підкурювалась — нічогісінько не помагає (Н.-Лев., II, 1956, 26);
Миколайчики польові.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- миколайчики — микола́йчики множинний іменник рослина Орфографічний словник української мови
- миколайчики — миколайки, -ів, мн. Багаторічна трав'яниста степова рослина родини зонтичних, синювато-сірувато-зеленого кольору, з квітками, зібраними в голівки, оточені колючою обгорткою. Миколайчики польові. Великий тлумачний словник сучасної мови
- миколайчики — МИКОЛА́ЙЧИКИ, МИКОЛА́ЙКИ, ів, мн. Багаторічна трав'яниста степова рослина родини зонтичних, синювато-сірувато-зеленого кольору, з квітками, зібраними в головки, оточені колючою обгорткою. Словник української мови у 20 томах
- миколайчики — Багаторічна рослина родини зонтичних; зони тропічного й субтропічного клімату; бл. 200 видів; стебло синювате, листки колючі, квітки зібрані в голівки; в Україні 3 види — м. польові, м. плоскі та м. приморські; бур'ян, росте у степах, на полях, вздовж доріг, на пісках. Універсальний словник-енциклопедія
- миколайчики — Миколайчики, -ків м. мн. раст. = миколайки. ЗЮЗО. І. 122. Словник української мови Грінченка