мирт
МИРТ, а, ч., МИ́РТА, и, ж. Південне вічнозелене дерево родини миртових з білими або рожевими квітками і темно-зеленим запашним листям, що містить ефірну олію.
Запахло миртами, цвітом померанців (Н.-Лев., III, 1956, 313);
Схили гір зазеленіли темними миртами і плоскими китайськими парасольками піній на узгір’ях двох суходолів (Тулуб, Людолови, II, 1957, 231);
Кругом хвилюються, шумлять Розкішні, чарівні діброви, Алеї пальм і ліс лавровий, І благовонних миртів ряд, І кедрів горді верховини, І золотаві апельсини (Пушкін, Руслан і Людм., перекл. Терещенка, 1949, 35);
Весільний вінок із мирта.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- мирт — мирт іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- мирт — -а, ч., мирта, -и, ж. Південне вічнозелене дерево родини миртових з білими або рожевими квітками і темно-зеленим запашним листям, що містить ефірну олію. Весільний вінок із мирта. Великий тлумачний словник сучасної мови
- мирт — МИРТ, а, ч., МИ́РТА, и, ж. Південне вічнозелене дерево родини миртових з білими або рожевими квітками і темно-зеленим запашним листям, що містить ефірну олію. Запахло миртами, цвітом померанців (І. Словник української мови у 20 томах
- мирт — мирт, ми́рта (грец. μύρτος) рід субтропічних вічнозелених рослин. Дерева й кущі. Листки М. містять ефірну олію, яку використовують у парфюмерній промисловості. Словник іншомовних слів Мельничука
- мирт — Кущова рослина родини миртових, поширена в Середземномор'ї; листки дрібні, зимостійкі, шкірясті; квітки дрібні, білі; декоративна кімнатна рослина; листки містять ефірну олію, яку використовують у парфумерній промисловості. Універсальний словник-енциклопедія
- мирт — Мирт, -та; -ти, -тів (гр.) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)