1. Словник української мови у 20 томах

мирт

МИРТ, а, ч., МИ́РТА, и, ж.

Південне вічнозелене дерево родини миртових з білими або рожевими квітками і темно-зеленим запашним листям, що містить ефірну олію.

Запахло миртами, цвітом померанців (І. Нечуй-Левицький);

Схили гір зазеленіли темними миртами і плоскими китайськими парасольками піній на узгір'ях двох суходолів (З. Тулуб);

Кругом хвилюються, шумлять Розкішні, чарівні діброви, Алеї пальм і ліс лавровий, І благовонних миртів ряд, І кедрів горді верховини, І золотаві апельсини (М. Терещенко, пер. з тв. О. Пушкіна);

Весільний вінок із мирта.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. мирт — мирт іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. мирт — -а, ч., мирта, -и, ж. Південне вічнозелене дерево родини миртових з білими або рожевими квітками і темно-зеленим запашним листям, що містить ефірну олію. Весільний вінок із мирта. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. мирт — мирт, ми́рта (грец. μύρτος) рід субтропічних вічнозелених рослин. Дерева й кущі. Листки М. містять ефірну олію, яку використовують у парфюмерній промисловості. Словник іншомовних слів Мельничука
  4. мирт — Кущова рослина родини миртових, поширена в Середземномор'ї; листки дрібні, зимостійкі, шкірясті; квітки дрібні, білі; декоративна кімнатна рослина; листки містять ефірну олію, яку використовують у парфумерній промисловості. Універсальний словник-енциклопедія
  5. мирт — Мирт, -та; -ти, -тів (гр.) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. мирт — МИРТ, а, ч., МИ́РТА, и, ж. Південне вічнозелене дерево родини миртових з білими або рожевими квітками і темно-зеленим запашним листям, що містить ефірну олію. Запахло миртами, цвітом померанців (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах