мирський
МИРСЬКИ́Й, а́, е́.
1. заст. Світський.
Не раз і не два інспектор чернець розганяв студентів серед глухої ночі, бо вони тривожили його своїми мирськими піснями (І. Нечуй-Левицький);
Батюшечка сидить коло вікна, милуючись світом божим. Ніби підкреслює, сівши геть від столу, що справи мирські його зовсім не обходять (О. Полторацький);
// Який живе в миру (див. мир² 4).
[Василь:] Не всі рівні, не всі однакові перед Богом? Ні, то мирські, а то, бач – Божі, все єдно, що то чоловік собі, а то – пан (Панас Мирний);
Мстислав дуже не любить, коли хтось згадує про його чудодійне перетворення із закоренілого мирського гріховодника в єпископа (Ю. Мельничук);
// Власт. людям, що живуть у миру.
[Маруся:] Зрікаючись миру, імення мирське треба перемінити (Панас Мирний);
Війна, боротьба, мирські пристрасті увійшли і до церкви (М. Чабанівський).
2. іст. Прикм. до мир² 3.
Пан справник, після доброго мирського обіду, ліг спочивати, бо дуже втомився (Г. Квітка-Основ'яненко);
Люди побачили – не старшина правує, а вже Захар старшину примушує сход скликать, вирішувати мирські справи (К. Гордієнко);
// у знач. ім. мирське́, ко́го, с. У царській Росії – один з податків, які повинні були сплачувати селяни.
– Гроші тягни з себе, мов жили: подать дай, мирське дай, сюди дай, туди дай (М. Коцюбинський).
Значення в інших словниках
- мирський — мирськи́й прикметник Орфографічний словник української мови
- мирський — -а, -е. 1》 заст. Світський. || Який живе у миру (див. мир II 4)). || Власт. людям, що живуть у миру. 2》 іст. Прикм. до мир II 3). || у знач. ім. мирське, -кого, с. У царській Росії – один із податків, що їх повинні були сплачувати селяни. Великий тлумачний словник сучасної мови
- мирський — Громадський, див. світський Словник чужослів Павло Штепа
- мирський — МИРСЬКИ́Й, а́, е́. 1. заст. Світський. Не раз і не два інспектор чернець розганяв студентів серед глухої ночі, бо вони тривожили його своїми мирськими піснями (Н.-Лев., І, 1956, 340); Батюшечка сидить коло вікна, милуючись світом божим. Словник української мови в 11 томах
- мирський — Мирськи́й, -а́, -е́ Мірской, свѣтскій. Тісно було нашому юноші в монастирі і не до вподоби серед мирського товариства. К. Гр. Кв. XII. Словник української мови Грінченка