мирський
мирськи́й
-а, -е.
1》 заст. Світський.
|| Який живе у миру (див. мир II 4)).
|| Власт. людям, що живуть у миру.
2》 іст. Прикм. до мир II 3).
|| у знач. ім. мирське, -кого, с. У царській Росії – один із податків, що їх повинні були сплачувати селяни.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- мирський — мирськи́й прикметник Орфографічний словник української мови
- мирський — Громадський, див. світський Словник чужослів Павло Штепа
- мирський — МИРСЬКИ́Й, а́, е́. 1. заст. Світський. Не раз і не два інспектор чернець розганяв студентів серед глухої ночі, бо вони тривожили його своїми мирськими піснями (І. Нечуй-Левицький); Батюшечка сидить коло вікна, милуючись світом божим. Словник української мови у 20 томах
- мирський — МИРСЬКИ́Й, а́, е́. 1. заст. Світський. Не раз і не два інспектор чернець розганяв студентів серед глухої ночі, бо вони тривожили його своїми мирськими піснями (Н.-Лев., І, 1956, 340); Батюшечка сидить коло вікна, милуючись світом божим. Словник української мови в 11 томах
- мирський — Мирськи́й, -а́, -е́ Мірской, свѣтскій. Тісно було нашому юноші в монастирі і не до вподоби серед мирського товариства. К. Гр. Кв. XII. Словник української мови Грінченка