мичкуватий
МИЧКУВА́ТИЙ, а, е. Який має мичку (у 4 знач.).
Корінь герані рожевої дерев’янистий, дуже розгалужений, мичкуватий (Ол. та ефір. культ., 1956, 319).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- мичкуватий — мичкува́тий прикметник Орфографічний словник української мови
- мичкуватий — -а, -е. Який має мичку (у 4 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
- мичкуватий — МИЧКУВА́ТИЙ, а, е. Який має мичку (у 4 знач.). Корінь герані рожевої дерев'янистий, дуже розгалужений, мичкуватий (з наук. літ.). Словник української мови у 20 томах