мишачий
МИ́ШАЧИЙ, а, е.
1. Прикм. до ми́ша.
Коса з мишачий хвостик теліпалась з-під високої дуже шапки з вуглами та з китицями (Кв.-Осн., II, 1956, 232);
Поблід панич, скулився, очі втупив у землю, рад би, бачиться, залізти в мишачу дірку, та ба, годі! (Фр., IV, 1950, 270);
— Думки твої точнісінько, як у тієї миші, що вважає, дурна, наче солонину в мишоловці для її мишачого сніданку покладено (Мур., Бук. повість, 1959, 17);
// Який складається з мишей.
Але ж військо те, одначе, Мишаче, а не козаче (Перв., Казка.., 1958, 28);
// Такий, як у миші; який нагадує мишу.
— Уп’яв [пан] у мене свої манюсінькі мишачі очі з-під настовбурчених рудих брів — я так і обімліла (Мирний, III, 1954, 163);
Наталя байдуже і дуже уважно розливала чай, її маленькі, мишачі вуха помітно горіли й здавались пом’ятими (Горький, Діло Артам., перекл. за ред. Варкентін, 1950, 62);
— Хай же знають вони, що таке важить у руській землі товариство. А вже як на те пішло, щоб умирати, то нікому з них не доведеться так умирати! Нікому! Не стане у них на те їх мишачої натури (Довж., І, 1958, 259).
∆ Ми́шачий горо́шок — багатолітня трав’яниста рослина родини бобових; різновид вики.
◊ Ми́шача душа́ — полохлива людина, здатна на підлі вчинки.
Великий Докучаєв!.. Мишачі душі з департаментів, скупі й лякливі, приборкували твої крила! (Рудь, Гомін.., 1959, 112).
2. у знач. ім. ми́шачі, чих, мн. Найбільша родина ряду гризунів, до якої належать миші та пацюки.
Значення в інших словниках
- мишачий — ми́шачий прикметник Орфографічний словник української мови
- мишачий — -а, -е. 1》 Прикм. до миша. || Який складається з мишей. || Такий, як у миші; який нагадує мишу. Мишачий горошок — багатолітня трав'яниста рослина родини бобових; різновид вики. 2》 у знач. ім. мишачі, -чих, мн. Найбільша родина ряду гризунів, до якої належать миші та пацюки. Великий тлумачний словник сучасної мови
- мишачий — МИ́ШАЧИЙ, а, е. 1. Прикм. до ми́ша. Коса з мишачий хвостик теліпалась з-під високої дуже шапки з вуглами та з китицями (Г. Квітка-Основ'яненко); Поблід панич, скулився, очі втупив у землю, рад би, бачиться, залізти в мишачу дірку, та ба, годі! (І. Словник української мови у 20 томах
- мишачий — ми́шача душа́. Боязка, полохлива людина з дріб’язковою, підлою вдачею. — Великий Докучаєв!.. Мишачі душі з департаментів, скупі й лякливі (М. Рудь). перерива́ти / перери́ти ми́шачі но́ри. Фразеологічний словник української мови
- мишачий — Ми́шачий, -ча, -че Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- мишачий — Мишачий, -а, -е 1) Мышиный. 2) — огонь. Фосфорическій свѣтъ гнилого дерева. Конотоп. у. Словник української мови Грінченка