1. Великий тлумачний словник сучасної мови

мишачий

ми́шачий

-а, -е.

1》 Прикм. до миша.

|| Який складається з мишей.

|| Такий, як у миші; який нагадує мишу.

Мишачий горошок — багатолітня трав'яниста рослина родини бобових; різновид вики.

2》 у знач. ім. мишачі, -чих, мн. Найбільша родина ряду гризунів, до якої належать миші та пацюки.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. мишачий — ми́шачий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. мишачий — МИ́ШАЧИЙ, а, е. 1. Прикм. до ми́ша. Коса з мишачий хвостик теліпалась з-під високої дуже шапки з вуглами та з китицями (Г. Квітка-Основ'яненко); Поблід панич, скулився, очі втупив у землю, рад би, бачиться, залізти в мишачу дірку, та ба, годі! (І. Словник української мови у 20 томах
  3. мишачий — ми́шача душа́. Боязка, полохлива людина з дріб’язковою, підлою вдачею. — Великий Докучаєв!.. Мишачі душі з департаментів, скупі й лякливі (М. Рудь). перерива́ти / перери́ти ми́шачі но́ри. Фразеологічний словник української мови
  4. мишачий — Ми́шачий, -ча, -че Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. мишачий — МИ́ШАЧИЙ, а, е. 1. Прикм. до ми́ша. Коса з мишачий хвостик теліпалась з-під високої дуже шапки з вуглами та з китицями (Кв.-Осн., II, 1956, 232); Поблід панич, скулився, очі втупив у землю, рад би, бачиться, залізти в мишачу дірку, та ба, годі! (Фр. Словник української мови в 11 томах
  6. мишачий — Мишачий, -а, -е 1) Мышиный. 2) — огонь. Фосфорическій свѣтъ гнилого дерева. Конотоп. у. Словник української мови Грінченка