1. Словник української мови в 11 томах

младенець

МЛАДЕ́НЕЦЬ, нця, ч., заст., уроч. Мала дитина; немовля.

Марія навіть не ховалась з своїм младенцем (Шевч., II, 1953, 314);

[Ярослав:] Насправді бог младенців умудряє (Коч., П єси, 1951, 34).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. младенець — див. дитина Словник синонімів Вусика
  2. младенець — Дитина, дитинка, дитиночка, дитинонька, дитинча, дитинчатка, дитиня, дитинятко, дитя, дитятенько, дитятонько, дитятко, дитяточко, дітонька, діточки, немовля, немовлятко, немовляточко, (грубенька) мицьо, (жвава) кокот, див. малишко, чадо Словник чужослів Павло Штепа
  3. младенець — МЛАДЕ́НЕЦЬ, нця, ч., заст., уроч. Мала дитина; немовля. Марія навіть не ховалась з своїм младенцем (Т. Шевченко); [Ярослав:] Насправді Бог младенців умудряє (І. Кочерга). Словник української мови у 20 томах