мла

МЛА, и, ж.

1. Неосвітлений простір; темрява.

Скільки тут, на землі, У нічній темній млі, ..Плаче юних сердець (Рильський, І, 1956, 23);

*Образно. Смертельна мла Ще молодого не зв’ялила, А двох старіших обпалила, Холодні очі сповила (Мал., III, 1957, 480);

// перен. Політичний гніт, відсталість і безкультур’я.

Як наші предки вчилися ставати На дві ноги, — вони [краса і думка], немов орли. Вели змагання щире і завзяте, Щоб вирвать нас із вікової мли (Рильський, II, 1946, 7).

2. Непрозоре повітря, насичене водяною парою; туман.

Долини були заповнені млою (Фр., IV, 1950, 268);

Мла раннього осіннього вечора спускалася над містом (Собко, Вогонь.., 1947, 4);

*У порівн. Народу щоб було, як мли (Ю. Янов., І, 1954, 19);

// Дрібний дощ, сніг, які стушовують, згладжують обриси предметів.

Стояла мряка над землею, А ми очима і душею Ловили промені у млі (Олесь, Вибр., 1958, 391).

3. Повітря, насичене димом або найдрібнішим пилом.

Здалеку йшла на село хмара куряви, .. сонце пірнуло в неї і розсипалось рожевою млою (Коцюб., II, 1955, 16);

Над висілком стояла сіра мла від диму і пороху (Панч, Синів.., 1959, 106).

4. Прозорі випари, рух яких ледве помітний у жаркий день; марево (у 3 знач.).

Воно [море] мліло у спеці літнього дня, дихало млою і, делікатними тонами зливаючись з далеким небосклоном [небосхилом], чарувало й вабило у свою чисту, теплу й радісну блакить (Коцюб., 1,1955, 284);

Неначе дивний хор в липневій теплій млі, — це з зорями небес землі злилися зорі (Сос., II, 1958, 14).