мобілізація
МОБІЛІЗА́ЦІЯ, ї, ж.
1. Призов військовозобов’язаних на службу в діючу армію у зв’язку із запровадженням воєнного стану.
— Що там таке? — запитав він одного. — Як-то не знаєте? Загальна мобілізація (Кобр., Вибр., 1954, 208);
Чимало їх [людей] лишилося в селах: мобілізація запізнилася, а самим виїхати в глибокий тил не пощастило, війна раптово захопила всіх (Ле, Клен. лист, 1960, 156);
// перен. Залучення кого-небудь для виконання якогось важливого завдання, масового заходу.
Завдання мобілізації мас на боротьбу за дострокове виконання семирічного плану зобов’язують профспілкові організації безустанно поліпшувати керівництво соціалістичним змаганням (Ком. Укр., 6, 1960, 3).
2. Переведення всіх галузей народного господарства на військовий стан;
// перен. Приведення чого-небудь до активного стану, що забезпечує виконання якогось важливого завдання, масового заходу.
Для мобілізації всіх ресурсів на оборону країни 30 листопада 1918 року була створена Рада Робітничої і Селянської Оборони на чолі з Леніним (Біогр. Леніна, 1955, 206);
Мобілізація матеріальних ресурсів, створення нових ефективних засобів механізації та автоматизації мають першорядне значення (Рад. Укр., 5. І 1962, 3);
Комуністичне виховання трудящих вимагає мобілізації всіх форм і засобів ідеологічної роботи, політичної агітації і пропаганди (Наука.., 8, 1963, 5).
Значення в інших словниках
- мобілізація — мобіліза́ція іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- мобілізація — Загальнодержавний захід, що має забезпечити планомірне розгортання Збройних Сил України та інших військ, переведення народного господарства з мирного на воєнний стан... Словник із соціальної роботи
- мобілізація — [моб'іл'ізац'ійа] -йі, ор. -йеійу Орфоепічний словник української мови
- мобілізація — -ї, ж. 1》 Призов військовозобов'язаних на службу в діючу армію у зв'язку із запровадженням воєнного стану. || перен. Залучення кого-небудь для виконання якогось важливого завдання, масового заходу. 2》 Переведення всіх галузей промисловості у воєнний стан. Великий тлумачний словник сучасної мови
- мобілізація — МОБІЛІЗА́ЦІЯ, ї, ж. 1. Дія за знач. мобілізо́вувати. – Що там таке? – запитав він одного. – Як-то не знаєте? Загальна мобілізація (Н. Словник української мови у 20 томах
- мобілізація — мобіліза́ція (франц. mobilisation, від лат. mobilis – рухомий) 1. Зосередження сил, засобів для досягнення певної мети. 2. Переведення збройних сил держави на організацію і склад воєнного часу. 3. Переведення промисловості, транспорту та ін. Словник іншомовних слів Мельничука
- мобілізація — ПРИ́ЗОВ (набір на військову службу), ПРИ́ЗВА (ПРИ́ЗВИ) діал.; МОБІЛІЗА́ЦІЯ (із запровадженням воєнного стану). Викохали вони п'ять синів, як п'ять орлів: який не вийде на село — дівчата задивляються, який не підійде до призову — тільки в гвардію йде (М. Словник синонімів української мови
- мобілізація — Мобіліза́ція, -ції, -цією; -ції, -цій Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- мобілізація — рос. мобилизация 1. Зосередження сил, засобів для досягнення певної мети. 2. Збір та приведення у бойову готовність збройних сил держави. Eкономічна енциклопедія