мовонька
МО́ВОНЬКА, и, ж., нар.-поет. Пестл. до мо́ва 1 — 4.
Що було колись тієї Лепестини й кожнісінько слово святе, а тепер же в неї й мовоньку віднято…(Л. Янов., І, 1959, 83);
— Коли правдива мовонька твоя, Так будеш, серденько, навіки ти моя (Пісні та романси.., II, 1956, 258).
◊ Вести́ мо́воньку — те саме, що Вести́ мо́ву ( див. мо́ва).
У блакитному просторі Заходили колом зорі. Ясним світлом все влили Та про землю многострадну.. Тихо мовоньку вели (Граб., І, 1959, 266).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- мовонька — мо́вонька іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- мовонька — -и, ж., нар.-поет. Пестл. до мова 1-4). Великий тлумачний словник сучасної мови
- мовонька — МО́ВОНЬКА, и, ж., нар.-поет. Пестл. до мо́ва 1–4. Що було колись тієї Лепестини й кожнісінько слово святе, а тепер же в неї й мовоньку віднято... (Л. Яновська); – Коли правдива мовонька твоя, Так будеш, серденько, навіки ти моя (з народної пісні). Словник української мови у 20 томах