мовчазливий
МОВЧАЗЛИ́ВИЙ, а, е. Те саме, що мовчазни́й 1.
Загалом була [Таня] мовчазлива, не те, що Маня (Фр., І, 1955, 328);
Важко говорити про те, що ховалося в думках. Та й зібралися — обидва [друзі] мовчазливі, звиклі більше чути серцем, аніж вірити в слова (Збан., Сеспель, 1961, 327);
В розмові мовчазлива, більше слуха других, ніж сама гомонить (Мирний, IV, 1955, 115);
Він.. Увесь свій день так само був спокійний І мовчазливий… (Рильський, Мости, 1944, 104);
*Образно. Під порфіром мовчазливих стін. Такий промінний людськістю своєю, Спочив безсмертний, вікопомний він (Бажан, Роки, 1957, 225).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- мовчазливий — мовчазли́вий прикметник Орфографічний словник української мови
- мовчазливий — див. мовчазний Словник синонімів Вусика
- мовчазливий — -а, -е. Те саме, що мовчазний 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
- мовчазливий — МОВЧАЗЛИ́ВИЙ, а, е. Те саме, що мовчазни́й 1. Загалом була [Таня] мовчазлива, не те, що Маня (І. Франко); Важко говорити про те, що ховалося в думках. Та й зібралися – обидва [друзі] мовчазливі, звиклі більше чути серцем, аніж вірити в слова (Ю. Словник української мови у 20 томах
- мовчазливий — БЕЗМО́ВНИЙ (про людину — який нічого не говорить, не подає голосу), БЕЗГОЛО́СИЙ розм., БЕЗГЛА́СНИЙ рідше; МОВЧАЗНИ́Й, МОВЧАЗЛИ́ВИЙ, МОВЧУ́ЩИЙ розм., заст. (який мовчить, не вступає в розмову); НІМИ́Й підсил., НІМО́ТНИЙ підсил., перев. поет. Словник синонімів української мови
- мовчазливий — Мовчазли́вий і мовчазни́й, -на́, -не́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- мовчазливий — Мовчазли́вий, -а, -е́ = мовчазний. Словник української мови Грінченка