1. Словник української мови в 11 томах

могуття

МОГУ́ТТЯ, я, с., поет. Те саме, що могу́тність.

Разом з могуттям нашої країни зростатиме добробут всього народу (Цюпа, Україна.., 1960, 292);

Це ж які тут сосни давні І яке могуття віт! (Шер., Дорога.., 1957, 64);

Це ж більшовик з могуття рік Бере могутність електричну (Рильський, III, 1961, 103);

Україна — це сталеве могуття Донбасу і сонячні грона Криму, це — чудесний край (Цюпа, Україна.., 1960, 4).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. могуття — могу́ття іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. могуття — Могутність, можність, поет. могуть; (влади) можновладство, можновладність, всевладність; (військове) потуга. Словник синонімів Караванського
  3. могуття — див. сила Словник синонімів Вусика
  4. могуття — -я, с., поет. Те саме, що могутність. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. могуття — МОГУ́ТТЯ, я, с., поет. Те саме, що могу́тність. Це ж які тут сосни давні І яке могуття віт! (М. Шеремет); Україна – це сталеве могуття Донбасу і сонячні грона Криму, це – чудесний край (І. Цюпа). Словник української мови у 20 томах
  6. могуття — СИ́ЛА (велика значимість кого-, чого-небудь, здатність впливати, відігравати вирішальну роль), МІЦЬ, МОГУ́ТНІСТЬ підсил., МОГУ́ТТЯ підсил. поет., МОГУ́ТЬ підсил. поет. — Тоді, ще як тут панувала Польща, великі польські пани хапали землі.. Словник синонімів української мови