1. Словник української мови в 11 томах

можновладний

МОЖНОВЛА́ДНИЙ, а, е. Який має владу, силу, вплив; сильний.

Промислові капіталісти, ці нові можновладні особи… повинні були витіснити не тільки цехових майстрів, але й феодалів.. (Маркс, Капітал, т. І, кн. 1, 1952, 715);

Гордо малювався на горі фамільний палац можновладного магната Юзефа Янковського (Кач., II, 1958, 220);

// Власт. можновладцеві;

// Який належить до кола можновладців.

Крім того — [за столом сиділи] одприски [нащадки] можновладних фамілій Балашових, Потоцьких, Браницьких (Смолич, Мир.., 1958, 72);

Ернестіна сподобалась молодому гульвісі з можновладної родини генералів (Ю. Бедзик, Вогонь.., 1960, 85).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. можновладний — можновла́дний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. можновладний — Вельможний, володарний, володарський, всевладний, ок. владоможний. Словник синонімів Караванського
  3. можновладний — -а, -е. Який має владу, силу, вплив; сильний. || Власт. можновладцеві. || Який належить до кола можновладців. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. можновладний — МОЖНОВЛА́ДНИЙ, а, е. Який має владу, силу, вплив; сильний. Гордо малювався на горі фамільний палац можновладного магната Юзефа Янковського (Я. Качура); // Власт. можновладцеві.; // Який належить до кола можновладців. Словник української мови у 20 томах
  5. можновладний — ВЛА́ДНИЙ (який має владу; здатний нав'язувати свою волю), ВСЕВЛА́ДНИЙ, ПОВНОВЛА́ДНИЙ, МОЖНОВЛА́ДНИЙ, АВТОРИТА́РНИЙ книжн., ДИКТА́ТОРСЬКИЙ (з необмеженою владою). Владна Дідона їх прийняла у свої володіння (М. Словник синонімів української мови
  6. можновладний — Можновла́дний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. можновладний — Можновладний, -а, -е Могущественный. Як можновладний пан запанував. К. ПС. І. 30. Словник української мови Грінченка