молитовний

МОЛИТО́ВНИЙ, а, е. Прикм. до моли́тва 1.

[Річард:] Я думав — то зібрання молитовне (Л. Укр., III, 1952, 25);

П’ятидесятники на своїх молитовних зборах доводять себе до нестями, б’ються в істериці (Наука.., 6, 1959, 49);

// Признач. для молитви.

Командор виймає з кишені молитовні чітки [чотки] з димчастого кришталю (Л. Укр., III, 1952, 379);

Оптиміст Пінхус-Мотя загорнувся в молитовне покривало і став читати молитов давніх (Пера., Невигадане життя, 1958. 12);

// Такий, як при молитві.

Мати.. зітхає і знову переходить на тихий молитовний тон (Вас., Вибр., 1950, 174);

Дивиться на вас хлоп’ятко такими молитовними і воднораз лукавими оченятами, що ви не в силі йому одмовити (Вишня, І, 1956, 403);

// Який є молитвою (у 2 знач.).

Молитовні пісні Климентія виразно ритмізовані (Рад. літ-во, 5, 1962, 89).