молодчина
МОЛОДЧИ́НА, и, ч. і ж.
1. нар.-поет. Те саме, що молоде́ць 2.
2. у знач. присудк. сл., розм. Те саме, що молоде́ць 3.
— Молодчина Семен! — ..хвалили [односельчани] артиста, коли після кількох арій замовк його голос у саду… (Вас., І, 1959, 322);
— Так це про тебе так часто пишуть у газетах? Прокопе! Ну й молодець! Шкода, що я раніше цього не знав. Молодчина!.. (Руд., Остання шабля, 1959, 82).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- молодчина — молодчи́на іменник чоловічого або жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
- молодчина — -и, ч. і ж. 1》 нар.-поет. Те саме, що молодець 2). 2》 у знач. присудк. сл., розм. Те саме, що молодець 3). Великий тлумачний словник сучасної мови
- молодчина — див. молодчага Словник чужослів Павло Штепа
- молодчина — МОЛОДЧИ́НА, и, ч. і ж. 1. нар.-поет. Те саме, що молоде́ць 2. 2. у знач. присудка, розм. Те саме, що молоде́ць 3. – Молодчина Семен! – .. хвалили [односельчани] артиста, коли після кількох арій замовк його голос у саду... (С. Словник української мови у 20 томах
- молодчина — МОЛОДЕ́ЦЬ (здорова молода людина міцного складу, бравого вигляду), МОЛОДЧИ́НА розм., МОЛО́ДЧИК розм., МОЛОДЧА́ГА розм., ЛЕ́ГІНЬ діал.; ЗУХ розм., ХВАТ розм. (завзятий чоловік); КОЗА́К розм., ОРЕ́Л розм., СО́КІЛ розм. Словник синонімів української мови