1. Словник української мови у 20 томах

молодчина

МОЛОДЧИ́НА, и, ч. і ж.

1. нар.-поет. Те саме, що молоде́ць 2.

2. у знач. присудка, розм. Те саме, що молоде́ць 3.

– Молодчина Семен! – .. хвалили [односельчани] артиста, коли після кількох арій замовк його голос у саду... (С. Васильченко);

– Так це про тебе так часто пишуть у газетах? Прокопе! Ну й молодець! Шкода, що я раніше цього не знав. Молодчина!.. (М. Руденко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. молодчина — молодчи́на іменник чоловічого або жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. молодчина — -и, ч. і ж. 1》 нар.-поет. Те саме, що молодець 2). 2》 у знач. присудк. сл., розм. Те саме, що молодець 3). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. молодчина — див. молодчага Словник чужослів Павло Штепа
  4. молодчина — МОЛОДЕ́ЦЬ (здорова молода людина міцного складу, бравого вигляду), МОЛОДЧИ́НА розм., МОЛО́ДЧИК розм., МОЛОДЧА́ГА розм., ЛЕ́ГІНЬ діал.; ЗУХ розм., ХВАТ розм. (завзятий чоловік); КОЗА́К розм., ОРЕ́Л розм., СО́КІЛ розм. Словник синонімів української мови
  5. молодчина — МОЛОДЧИ́НА, и, ч. і ж. 1. нар.-поет. Те саме, що молоде́ць 2. 2. у знач. присудк. сл., розм. Те саме, що молоде́ць 3. — Молодчина Семен! — ..хвалили [односельчани] артиста, коли після кількох арій замовк його голос у саду… (Вас. Словник української мови в 11 томах