монографічний
МОНОГРАФІ́ЧНИЙ, а, е. Прикм. до моногра́фія; який є монографією.
Для поглибленого вивчення історії української літератури велике значення мав ряд монографічних праць, створених останнім часом (Рад. літ-во, 1, 1957, 3);
За останні роки в періодиці з’явилось чимало статей про його [О. П. Довженка] твори, але й досі про Довженка-письменника не маємо жодного монографічного дослідження (Літ. газ., 11. IX 1959, 2).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- монографічний — монографі́чний прикметник Орфографічний словник української мови
- монографічний — [монограф’ічнией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
- монографічний — -а, -е. 1》 Прикм. до монографія; який є монографією. 2》 Присвячений творчості одного художника, композитора і т. ін. (про виставку, концерт і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
- монографічний — МОНОГРАФІ́ЧНИЙ, а, е. Прикм. до моногра́фія; який є монографією. Основну увагу зосереджено на літературознавчих зацікавленнях О. Маковея .. монографічні дослідження О. Маковея про П. Куліша і Ю. Федьковича (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах
- монографічний — Монографі́чний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)