монолітний
МОНОЛІ́ТНИЙ, а, е.
1. Прикм. до монолі́т; який є монолітом.
Він вказував на колони монолітного мармуру, що підіймалися обабіч (Гончар, І, 1954, 265);
// Суцільний.
Безкаркасні стіни.. можна робити монолітними або класти з дрібноштучних елементів, заготовлених заздалегідь (Колг. Укр., 4, 1958, 13).
2. перен. Міцно згуртований, об’єднаний.
В монолітній сім’ї радянських народів.. український народ.. досяг небувалого піднесення й розквіту (Тич., III, 1957, 430);
// Цілісний, суцільний.
Не можна, звичайно, ні для IX ст., ні навіть для часу, що передував йому, уявляти східне слов’янство як щось цілком монолітне в побутовому або в мовному відношенні (Пит. походж. укр. мови, 1956, 109).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- монолітний — монолі́тний прикметник Орфографічний словник української мови
- монолітний — Суцільний; П. міцно згуртований <�об'єднаний, збратаний, злютований>; п! ЦІЛІСНИЙ. Словник синонімів Караванського
- монолітний — див. твердий Словник синонімів Вусика
- монолітний — -а, -е. 1》 Прикм. до моноліт; який є монолітом. || Суцільний. 2》 перен. Міцно згуртований, об'єднаний. || Цілісний, суцільний. Великий тлумачний словник сучасної мови
- монолітний — Суцільний, міцний Словник чужослів Павло Штепа
- монолітний — МОНОЛІ́ТНИЙ, а, е. 1. Прикм. до монолі́т; який є монолітом. Він вказував на колони монолітного мармуру, що підіймалися обабіч (О. Гончар); // Суцільний. Безкаркасні стіни .. Словник української мови у 20 томах
- монолітний — монолі́тний (від моноліт) 1. Висічений з цілої брили. 2. Переносно – суцільний, єдиний, згуртований. Словник іншомовних слів Мельничука
- монолітний — ЄДИ́НИЙ (який становить собою внутрішню єдність, сприймається як щось нерозривно зв'язане), ОДИ́Н, ЦІ́ЛІСНИЙ, ЦІ́ЛЬНИЙ, НЕПОДІ́ЛЬНИЙ, МОНОЛІ́ТНИЙ, НЕРОЗДІ́ЛЬНИЙ, НЕДІЛИ́МИЙ, ЦІ́ЛИЙ рідко, ОДНОСТА́ЙНИЙ рідко. Словник синонімів української мови
- монолітний — Монолі́тний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)