1. Словник української мови в 11 томах

монстр

МОНСТР, а, ч.

1. заст. Виродок, потвора.

2. перен., лайл. Про людину, що різко виділяється своїми негативними рисами.

Волобуєв став лаяти себе. На біса він зв’язався з цим монстром [Крамаренком]? З цим широкоштанним убозтвом? (Мур., Свіже повітря.., 1962. 110).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. монстр — монстр іменник чоловічого роду, істота потвора Орфографічний словник української мови
  2. монстр — див. ПОТВОРА. Словник синонімів Караванського
  3. монстр — див. жорстокий; привид; страшило Словник синонімів Вусика
  4. монстр — -а, ч. 1》 Виродок, потвора. 2》 перен., лайл. Про людину, що вирізняється своїми негативними рисами. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. монстр — МОНСТР, а, ч. 1. Виродок, потвора. Окрім того, що розважався на святах, цар завше мав якусь свою власну розвагу..: карликів, слонів, зміїних монстрів і всіляких виродків, закрашених у горілці (Ю. Мушкетик). 2. перен., лайл. Словник української мови у 20 томах
  6. монстр — (франц. monstre, від лат. monstrum – диво, потвора) страховисько, потвора. Словник іншомовних слів Мельничука
  7. монстр — ПОТВО́РА (незвичайна на вигляд, страхітлива фантастична істота), ПОЧВА́РА, СТРАХО́ВИЩЕ, СТРАХО́ВИСЬКО, ПРОЯ́ВА, ЧУДО́ВИСЬКО розм., ЧУДО́ВИЩЕ розм. рідше, МОНСТР книжн., ПРОЧВА́РА заст. Словник синонімів української мови