1. Словник української мови в 11 томах

моралізувати

МОРАЛІЗУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок.

1. неперех. Проповідувати сувору мораль.

Шевченко органічно не вміє моралізувати (Життя і тв. Т. Г. Шевченка, 1959, 357);

// Робити моральні висновки з приводу чогось.

Якщо людина здатна в горі моралізувати, значить, вона видужує (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 198).

2. перех., рідко. Повчати кого-небудь, читати комусь мораль.

— Ну, ну, ну, пан син починав моралізувати батька! — скрикнув Темницький (Фр., II, 1950, 305).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. моралізувати — моралізува́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. моралізувати — див. НАПУЧУВАТИ. Словник синонімів Караванського
  3. моралізувати — -ую, -уєш, недок. 1》 неперех. Проповідувати сувору мораль. || Робити моральні висновки з приводу чогось. 2》 перех., рідко. Повчати кого-небудь, читати комусь мораль. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. моралізувати — МОРАЛІЗУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. 1. Проповідувати сувору мораль. Шевченко органічно не вміє моралізувати (з наук. літ.); // Робити моральні висновки з приводу чогось. Якщо людина здатна в горі моралізувати, значить, вона видужує (М. Чабанівський). Словник української мови у 20 томах
  5. моралізувати — моралізува́ти (франц. moraliser) проповідувати моральну поведінку; повчати. Словник іншомовних слів Мельничука
  6. моралізувати — Моралізува́ти, -зу́ю, -зу́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. моралізувати — рос. морализировать пропагувати і здійснювати моральну поведінку, моральну діяльність, повчати. Eкономічна енциклопедія