морений
МОРЕ́НИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. теп. і мин. ч. до мори́ти.
2. Виснажений, знесилений, змучений.
І самому лихо, і кінь морений так насилу-насилу допхавсь додому аж опівночі (Кв.-Осн., II, 1956, 157);
Радивон Ржа морений, томлений, валився з ніг (Горд., Дівчина.., 1954, 267);
Зітхнув Юхим, як морений віл (Головко, II, 1957, 207).
3. спец. Який, будучи підданий морінню, набув темного кольору, твердості та міцності.
Іноді з річок добувають так званий морений дуб, що набуває чорного кольору при наявності у воді солей заліза (Стол.-буд. справа, 1957, 20);
При одній з коротших стін стояв величезний із мореного бука письмовий стіл (Смолич, Мир.., 1958, 81).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- морений — мо́рений дієприкметник від: мори́ти море́ний дієприкметник Орфографічний словник української мови
- морений — МОРЕНИЙ – МОРЕННИЙ Морений. 1. Виснажений, знесилений, змучений. Хай мине це все, щоб упірнувши вдома в подушки, заснути хорошим сном мореної людини (Ю.Яновський); Домбровський приїхав уночі верхи. Кінь під ним був морений (Н.Рибак). 2. спец. Літературне слововживання
- морений — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. теп. і мин. ч. до морити. 2》 Виснажений, знесилений, змучений. 3》 спец. Який, будучи підданий морінню, набув темного кольору, твердості й міцності. Великий тлумачний словник сучасної мови
- морений — МОРЕ́НИЙ. МО́РЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до мори́ти. 2. Виснажений, знесилений, змучений. І самому лихо, і кінь морений так насилу-насилу допхавсь додому аж опівночі (Г. Квітка-Основ'яненко); Радивон Ржа морений, томлений, валився з ніг (К. Словник української мови у 20 томах
- морений — Мо́рений, -а, -е Усталый, изнуренный. Морений кінь. Словник української мови Грінченка