морений
мо́рений
-а, -е.
1》 Дієприкм. пас. теп. і мин. ч. до морити.
2》 Виснажений, знесилений, змучений.
3》 спец. Який, будучи підданий морінню, набув темного кольору, твердості й міцності.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- морений — мо́рений дієприкметник від: мори́ти море́ний дієприкметник Орфографічний словник української мови
- морений — МОРЕНИЙ – МОРЕННИЙ Морений. 1. Виснажений, знесилений, змучений. Хай мине це все, щоб упірнувши вдома в подушки, заснути хорошим сном мореної людини (Ю.Яновський); Домбровський приїхав уночі верхи. Кінь під ним був морений (Н.Рибак). 2. спец. Літературне слововживання
- морений — МОРЕ́НИЙ. МО́РЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до мори́ти. 2. Виснажений, знесилений, змучений. І самому лихо, і кінь морений так насилу-насилу допхавсь додому аж опівночі (Г. Квітка-Основ'яненко); Радивон Ржа морений, томлений, валився з ніг (К. Словник української мови у 20 томах
- морений — МОРЕ́НИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. теп. і мин. ч. до мори́ти. 2. Виснажений, знесилений, змучений. І самому лихо, і кінь морений так насилу-насилу допхавсь додому аж опівночі (Кв.-Осн., II, 1956, 157); Радивон Ржа морений, томлений, валився з ніг (Горд. Словник української мови в 11 томах
- морений — Мо́рений, -а, -е Усталый, изнуренный. Морений кінь. Словник української мови Грінченка