1. Словник української мови в 11 томах

мочений

МО́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до мочи́ти.

Борців не лякають пригоди: Шлях, мочений кров’ю та потом, Нас виведе в панство свободи. Не нині, не завтра, так потім! (Граб., І, 1959, 367);

// У знач. прикм.

Вони [хлопчики] не повмирали ані від простуди, .. ані на голодний тиф, хоч зимою жили не раз моченим бобом (Фр., IV, 1950, 303);

На двох блюдах принесли Секлета й Зінька печеню й яблука мочені (Головко, II, 1957, 48).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. мочений — мо́чений дієприкметник від: мочи́ти Орфографічний словник української мови
  2. мочений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до мочити. || у знач. прикм. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. мочений — МО́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до мочи́ти. Борців не лякають пригоди: Шлях, мочений кров'ю та потом, Нас виведе в панство свободи, Не нині, не завтра, так потім! (П. Грабовський); // у знач. прикм. Вони [хлопчики] не повмирали ані від простуди, .. Словник української мови у 20 томах
  4. мочений — Мо́чений, -на, -не; дієприкм. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)