1. Словник української мови в 11 томах

мрійниця

МРІ́ЙНИЦЯ, і, ж. Жін. до мрі́йник.

Помітно було, що садила й поливала їх [квіти] із прихованою усмішкою жартівлива рука мрійниці, — і виросли вони і цвітуть тимо ж тихим, лукавим жартом дівчини-художниці (Вас., II, 1959, 508);

*Образно. Україно моя, далі, грозами свіжо пропахлі. Польова моя мрійнице.. Я віддам свою кров, свою силу і ніжність до краплі. Щоб з пожару ти встала, тополею в небо росла (Мал., Звенигора, 1959, 98).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. мрійниця — мрі́йниця іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. мрійниця — -і. Жін. до мрійник. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. мрійниця — МРІ́ЙНИЦЯ, і, ж. Жін. до мрі́йник. Помітно було, що садила й поливала їх [квіти] із прихованою усмішкою жартівлива рука мрійниці, – і виросли вони і цвітуть тимо ж тихим, лукавим жартом дівчини-художниці (С. Васильченко); * Образно. Словник української мови у 20 томах
  4. мрійниця — Мрі́йниця, -ці, -цею; -ниці, -ниць Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. мрійниця — Мрійниця, -ці ж. Мечтательница. Желех. Словник української мови Грінченка