мстиво
МСТИ́ВО. Присл. до мсти́вий.
Писар мстиво й голосно зареготався (Н.-Лев., IV, 1956, 167);
Після вчорашньої поїздки з штабу фронту Матусенко в бою мстиво одводив душу (Кундзич, Пов. і опов., 1951, 85);
Оченята блищали мстиво, вогнисто (Рибак, Зброя.., 1943, 166).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- мстиво — мсти́во прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- мстиво — Присл. до мстивий. Великий тлумачний словник сучасної мови
- мстиво — МСТИ́ВО. Присл. до мсти́вий. Писар мстиво й голосно зареготався (І. Нечуй-Левицький); Після вчорашньої поїздки з штабу фронту Матусенко в бою мстиво одводив душу (О. Кундзич); Оченята блищали мстиво, вогнисто (Н. Рибак). Словник української мови у 20 томах
- мстиво — Мстиво нар. Мстительно. Його серце мстиво якось стрепенулося у грудях. МВ. (О. 1862. І. 87). Словник української мови Грінченка