мужній
МУ́ЖНІЙ, я, є.
1. Який виявляє стійкість, хоробрість, рішучість.
Хто ж товариства енейців і хто Іліона не знає мужніх бійців? (Зеров, Вибр., 1966, 237);
В душі він глибоко пишається своїми предками, мужніми людьми, що крізь чуму, крізь безводдя, крізь степові швидкойдучі пожежі прокладали дорогу на кримські озера, .. несли сюди життя (Гончар, Тронка, 1963, 56);
// Який виражає мужність (у 1 знач.).
Та недовго сумує отаман. Його засмалене мужнє обличчя спахнуло вже звагою, і металевим гострим голосом вигукує він над сполоханим табором наказ (Коцюб., І, 1955, 184);
Тільки ж ти вмирала мужньо з мужніми словами: — Ми поборем! в нас-бо правда, Всі народи з нами! (Тич., II, 1957, 98).
2. рідко. Те саме, що змужні́лий 2; зрілий (у 2 знач.).
В його душі почався новий момент життя, тільки зародок нового життя, коли з молодого пустотливого хлопця починав виходити мужній, дорослий чоловік (Н.-Лев., IV, 1956, 86);
Од постійної важкої роботи, від натуги м’язи на лиці виступали тепер іще виразніш, а брови завжди тісно докупи введені. І це робило лице його не по літах мужнім і суворим (Головко, II, 1957, 401).
Значення в інших словниках
- мужній — му́жній прикметник Орфографічний словник української мови
- мужній — Стійкий, хоробрий, відважний, сміливий, рішучий; (зрілий) змужнілий, з. вилюднілий.. Словник синонімів Караванського
- мужній — див. хоробрий Словник синонімів Вусика
- мужній — -я, -є. 1》 Який виявляє стійкість, хоробрість, рішучість. || Який виражає мужність (у 1 знач.). 2》 рідко. Те саме, що змужнілий 2); зрілий (у 2 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
- мужній — МУ́ЖНІЙ, я, є. 1. Який виявляє стійкість, хоробрість, рішучість. Хто ж товариства енейців і хто Іліона не знає мужніх бійців? (М. Зеров); В душі він глибоко пишається своїми предками, мужніми людьми, що крізь чуму, крізь безводдя... Словник української мови у 20 томах
- мужній — СМІ́ЛИ́ВИЙ (який не знає страху, не боїться небезпеки), СМІ́ЛИЙ рідше, ХОРО́БРИЙ, ВІДВА́ЖНИЙ підсил., МУ́ЖНІЙ підсил., БЕЗСТРА́ШНИЙ підсил., НЕБОЯЗКИ́Й, НЕБОЯЗЛИ́ВИЙ, НЕЛЯКЛИ́ВИЙ, НЕПОЛОХЛИ́ВИЙ, БЕЗБО́ЯЗНИЙ, БЕЗТРЕ́ПЕТНИЙ поет., ВІДЧАЙДУ́ШНИЙ підсил. Словник синонімів української мови
- мужній — Му́жній, -ня, -нє Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- мужній — Мужній, -я, -є 1) Мужній, принадлежащій мужу. Хто такий у світі зору засипляє: чи молода дівчинонька, чи бідная удівонька, чи мужняя жона? Чуб. V. 486. 2) ж. Замужняя. Сі баришні як би були мужні, то б їм землі треба. Донск. обл. 3) Мужественный. Словник української мови Грінченка