1. Словник української мови в 11 томах

муза

МУ́ЗА, и, ж.

1. У грецькій міфології — одна з дев’яти богинь поезії, мистецтва та науки.

О, музо, панночко Парнаська! Спустись до мене на часок (Котл., І, 1952, 187);

Трохи осторонь, але на видному місці статуя музи з лірою в руках (Л. Укр., III, 1952, 722);

Музо, повідай мені про бувалого мужа, що довго Світом блукав, священну столицю троян зруйнувавши (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 29).

2. перен. Творче натхнення, його джерело, що втілюється звичайно в образі такої богині.

Музо моя — госте одинокої душі! Не покидай мене (Мирний, V, 1955, 343);

Радянський актор не може творити художній образ, покладаючись на каприз музи, не може очікувати моменту приходу натхнення (3 глибин душі, 1959, 67).

3. перен. Творчість поета, його мистецтво.

Гнівно заговорила невільницька муза Шевченка (Слово про Кобзаря, 1961, 99);

Білоруський поет Павлюк Трус не розлучався з "Кобзарем", уся його творчість перейнята шевченківським колоритом; у ній багато теплоти та щирого поетичного чуття, що йде від музи Тараса (Рад. літ-во, 2, 1961, 89).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Муза — Му́за іменник жіночого роду, істота ім'я Орфографічний словник української мови
  2. муза — міт., (одна з дев'яти Муз) приб. богиня поезії; (поета) <�джерело> НАДХНЕННЯ; П. творчість, <н. муза Шевченка>. Словник синонімів Караванського
  3. муза — Музи – у грецькій міфології спочатку богині співу, пізніше богині поезії, мистецтв, наук; сестри Аполлона. Вони сповнюють митців натхненням, але тих, хто насмілюється змагатися з ними, суворо карають. Словник крилатих висловів
  4. муза — -и, ж. 1》 У давньогрецькій міфології – одна з дев'яти богинь поезії, мистецтва та науки. 2》 перен. Творче натхнення, його джерело, що втілюється зазвичай в образі такої богині. 3》 перен. Творчість поета, його мистецтво. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. Муза — гр.; Musa — Муза — богиня наук і мистецтв; перен. натхненниця. Музонька, Мозочка, Музина. У них у селі був піп Самосвят, який кохався в грецькій міфології. Охрестив Іванові Токовому дочку Музою, але Муза не довго трималася серед Килин і Горпин і невдовзі стала Музикою (П. Загребельний). Власні імена людей. Словник-довідник
  6. муза — МУ́ЗА, и, ж. 1. У грецькій міфології – одна з дев'яти богинь поезії, мистецтва та науки. О, музо, панночко Парнаська! Спустись до мене на часок (І. Словник української мови у 20 томах
  7. муза — И, ж. Музика. Класна муза: де ти дістав цей диск? Словник сучасного українського сленгу
  8. муза — му́за (грец. μοϋσα) 1. В давньогрецькій міфології кожна з дев’яти богинь – покровительок мистецтв і наук (Кліо, Евтерпа, Талія, Мельпомена, Терпсіхора, Ерато, Полігімнія, Ураніл та Калліопа). Словник іншомовних слів Мельничука
  9. муза — НАТХНЕ́ННЯ (творче піднесення, піднесення митця); МУ́ЗА (як символ творчого натхнення); ПЕГА́С (як символ поетичного натхнення). Виграває і літає По країні поетичній Мій прудкий Пегас коханий (Леся Українка). Словник синонімів української мови
  10. муза — Му́за, -зи; му́зи, муз Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. муза — Муза, -зи ж. Муза. Возлюбленнику муз і грацій. Шевч. 599. Словник української мови Грінченка