музейний
МУЗЕ́ЙНИЙ, а, е.
1. Прикм. до музей 1.
Діти охоче забрали ваганці [ваганки], і Тоня прикидала в умі, де вони їх поставлять в шкільній музейній кімнаті (Гончар, Тронка, 1963, 324);
Протягом багатьох років Франко уважно стежив за розвитком живопису, мистецтвознавчої науки, сучасної йому музейної справи (Мист., 4, 1956, 2);
Музейний експонат;
// Власт. музеєві.
В кімнату, де 33 роки тому був великий Ленін, ішли і йшли делегації військових частин.. Ця скромна тінява кімната, вже сповнена музейним урочистим холодком, здавалась їм піднесеною над світом вище палаців, вище хмарочосів (Гончар, III, 1959, 459).
2. Який годиться для музею; рідкісний, цінний.
Швидко пробігав самурай з своїм музейним мечем (Довж., І, 1958, 122);
[Кривцова:] Він [флакон] у нас тридцять років. Музейна річ (Коч., II, 1956, 433).
◊ Музе́йна рі́дкість — про щось старовинне, рідкісне.
Значення в інших словниках
- музейний — музе́йний прикметник Орфографічний словник української мови
- музейний — З музею, належний музею; (- річ) П. старовинний, рідкісний. Словник синонімів Караванського
- музейний — [музейнией] м. (на) -ному /-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
- музейний — -а, -е. 1》 Прикм. до музей 1). Музейний експонат. || Власт. музеєві. Музейна справа — спеціальна галузь культурно-освітньої та наукової діяльності, яка здійснюється музеями. 2》 Який годиться для музею; рідкісний, цінний. Музейна рідкість. Великий тлумачний словник сучасної мови
- музейний — МУЗЕ́ЙНИЙ, а, е. 1. Прикм. до музе́й 1. Діти охоче забрали ваганці [ваганки], і Тоня прикидала в умі, де вони їх поставлять в шкільній музейній кімнаті (О. Словник української мови у 20 томах
- музейний — Музе́йний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)