1. Словник української мови в 11 томах

музичити

МУЗИ́ЧИТИ, чу, чиш, недок. Грати на якомусь інструменті, розважатися музикою.

Музичить треба — от і діло, Коли хотіли знать! (Гл., Байки.., 1959, 161);

— Я святкую день своїх уродин і щастя — і влаштовую вечір. Ціль його: музичити, бути щасливою (Коб., III, 1956, 384).

2. перен. Видавати звуки, схожі на музику.

Музичить десь за плотом на стерниці цвіркун (Мушк., Чорний хліб, 1960, 23).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. музичити — музи́чити дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. музичити — -чу, -чиш, недок. 1》 Грати на якомусь інструменті, розважатися музикою. 2》 перен. Видавати звуки, схожі на музику. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. музичити — МУЗИ́ЧИТИ, чу, чиш, недок. 1. Грати на якомусь інструменті, розважатися музикою. Музичить треба – от і діло, Коли хотіли знать! (Л. Глібов); – Я святкую день своїх уродин і щастя – і влаштовую вечір. Ціль його: музичити, бути щасливою (О. Кобилянська). Словник української мови у 20 томах
  4. музичити — ГРА́ТИ (на чому, на що, у що й без додатка — відтворювати що-небудь на музичному інструменті — про людину; що, чого, з кого — відтворювати якийсь музичний твір; володіти музичним інструментом), ВИГРАВА́ТИ на чому й без додатка; МУЗИ́ЧИТИ... Словник синонімів української мови