музичний
МУЗИ́ЧНИЙ, а, е.
1. Прикм. до му́зика 1, 2.
За старе піаніно сідала [Любов Прохорівна] щодня, вчилася грати й ненавиділа так звану "систему", якою приневолювала її вчителька набувати музичних знань (Ле, Міжгір’я, 1953, 23);
— Треба повідати людям, які дорогі та музичні мотиви виховує народна пісня! (Мирний, III, 1954, 204);
Єгор Мовчан створив нову мелодію на текст Думи, скомпонував до неї музичний супровід (Вол., Сади.., 1950, 37);
Збирання і публікація словесного, пісенного та музичного фольклору мають велике громадсько-політичне значення (Нар. тв. та етн., 2, 1957, 16);
// Виражений, здійснюваний засобами музики.
Музичний образ; Музична характеристика дійової особи.
Музи́чна шко́ла — школа, у якій навчають музики.
І щастя їхнє, що за радянської влади вони народилися: було б їхнє бажання, — їм і музичні школи, їм і консерваторії, їм і педагоги (Вишня, II, 1956, 35);
Музи́чний ве́чір — вечір, на якому виконують твори музики;
Музи́чний інструме́нт — інструмент для виконання творів музики.
В кутку [каюти] стояли музичні інструменти (Панч, Ерік.., 1950, 19).
2. Здібний до музики, який любить і тонко розуміє музику.
Ми, українці, музичний народ (Рильський, Веч. розмови, 1964, 206);
Музична людина.
Музи́чний слу́х — здатність сприймати та відтворювати музику (у 1, 2 знач.).
Тішило його завжди, що ми всі п’ятеро маємо музичний слух (Вільде, Пов. і опов., 1949, 140).
∆ Музи́чна дра́ма — драма в супроводі музики, опера з драматичним сюжетом;
Музи́чна коме́дія — комедія, що супроводжується музикою; оперета.
Музична комедія це по суті водевіль із вставними пісенними й танцювальними номерами (Мист., 6, 1968, 9).
3. Який нагадує музику, приємний для слуху; мелодійний.
Музичний голос.
Значення в інших словниках
- музичний — чому неправильні вислови музикальна школа, музикальне училище? В українській мові є паронімічна пара музикальний – музичний, слова якої чітко розрізняються за змістом. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
- музичний — музи́чний прикметник який стосується музики як виду мистецтва Орфографічний словник української мови
- музичний — (образ) музикальний; (голос) мелодійний. Словник синонімів Караванського
- музичний — Музичний і музикальний Відповідно до російського прикметника музыкальный є два українські прикметники — музичний і музикальний, що спричиняє часом помилки, коли вважають хибно, ніби ці слова — тотожні й можна їх довільно ставити в реченні... «Як ми говоримо» Антоненка-Давидовича
- музичний — -а, -е. 1》 Прикм. до музика 1), 2). || Виражений, здійснюваний засобами музики. Музичний образ. Музична школа. Музична драма — драма в супроводі музики, опера з драматичним сюжетом. Великий тлумачний словник сучасної мови
- музичний — МУЗИ́ЧНИЙ, а, е. 1. Прикм. до му́зика 1, 2. За старе піаніно сідала [Любов Прохорівна] щодня, вчилася грати й ненавиділа так звану “систему”, якою приневолювала її вчителька набувати музичних знань (Іван Ле); – Треба повідати людям... Словник української мови у 20 томах
- музичний — МЕЛОДІ́ЙНИЙ (приємний для слуху), МИЛОЗВУ́ЧНИЙ, БЛАГОЗВУ́ЧНИЙ, ДОБРОЗВУ́ЧНИЙ розм.; ПРОЗО́РИЙ (високий, ніжний); МУЗИ́ЧНИЙ (який нагадує музику). Звідусюди чути мелодійний дзенькіт дійниць і дзвінке тинькання молочних цівок об їх сріблясті стінки (З. Словник синонімів української мови
- музичний — Музи́чний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- музичний — Музичний, -а, -е Музыкальный. Музичні вар'яції. Левиц. І. Музичний і читальний вечір. О. 1862. III. 26. Словник української мови Грінченка