музичний

музи́чний

-а, -е.

1》 Прикм. до музика 1), 2).

|| Виражений, здійснюваний засобами музики. Музичний образ. Музична школа.

Музична драма — драма в супроводі музики, опера з драматичним сюжетом.

Музична ексцентрика — естрадно-цирковий жанр, трюкове виконання музичних творів на традиційних або спеціальних ексцентричних інструментах.

Музична комедія — комедія, що супроводжується музикою; оперета.

Музична література — а) література про музику; б) сукупність музичних творів (нотні видання); в) навчальний курс, який має на меті ознайомити студентів із зразками музичної творчості різних епох, народів, стилів, жанрів тощо.

Музична освіта — професіональне навчання музичної творчості, виконавству та науці, а також сукупність знань, набутих внаслідок такого навчання.

Музична скринька — механічний музичний інструмент, у якому звуковидобування відбувається внаслідок зчеплення язичків із розташованими у певній послідовності штифтами барабана.

Музична терапія — використання музики з метою нормалізації психічних станів та лікування хвороб нервової та серцево-судинної систем, депресії, функціональних розладів тощо.

Музичний диктант — записування музичного твору на слух; форма навчальної роботи, що сприяє розвитку музичного слуху.

Музичний звук — звук, який має (на відміну від шумового) чітко виражену висоту, що її можна визначити з абсолютною точністю.

Музичний момент — невелика інструментальна п'єса, за характером близька до експромту.

Музичний розмір — кількісна характеристика тактового метра (див. метр2 2); позначає кількість долей певної тривалості, що утворюють такт.

Музичний слух — здатність сприймати, розрізняти і відтворювати висотні, метроритмічні, динамічні та ін. співвідношення звуків.

2》 Здібний до музики, який любить і тонко розуміє музику. Музична людина.

3》 Який нагадує музику, приємний для слуху; мелодійний. Музичний голос.