1. Словник української мови в 11 томах

мукання

МУ́КАННЯ, я, с. Дія за знач. му́кати та звуки, утворювані цією дією.

І крики, і рев, і жалібне мукання наповнили тиху світло-зелену поляну (Хотк., І, 1966, 137);

Надвечір величезне дворище сповнилося муканням корів (Кол., На фронті.., 1959, 68);

А військо все йшло і йшло у гуркоті гарб і гармат, у ревінні верблюдів і тупотінні коней, муканні буйволів та волів (Тулуб, Людолови, II, 1957, 466).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. мукання — му́кання іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. мукання — -я, с. Дія за знач. мукати та звуки, утворювані цією дією. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. мукання — МУ́КАННЯ, я, с. Дія за знач. му́кати та звуки, утворювані цією дією. І крики, і рев, і жалібне мукання наповнили тиху світло-зелену поляну (Г. Хоткевич); Надвечір величезне дворище сповнилося муканням корів (П. Словник української мови у 20 томах
  4. мукання — РЕВІ́ННЯ, РЕВ, РЕ́ВИЩЕ розм., РЕ́ВНЯВА розм., РЕ́ВІТ діал.; РИ́КАННЯ, РИК, РИЧА́ННЯ, МУ́КАННЯ. Поверталися з паші корови. Вулиці й двори виповнювалися нетерплячим ревінням (О. Сизоненко); Зловісним ревом заревли гудки (О. Словник синонімів української мови