мураха
МУРА́ХА, и, ж. Те саме, що мура́шка.
Недалечко від цього дуба, на пагорку, здіймалася неоковирна купа — житло невтомних мурах (Допч., IV, 1957, 104);
Кілька. разів поверталися господарі додому й щоразу знаходили в своїх квартирах ненажерливих мурах (Ю. Бедзпк, Вогонь.., 1960, 160);
*У порівн. Вода реве поміж тими всіма загатами, а люди, мов мурахи, бігають і кричать (Хотк., II, 1966, 409);
Члени бригади заворушилися біля машини, ніби мурахи навколо велетенського жука (Чорп., Красиві люди, 1961, 76).
◊ Мура́хи бі́гають (ла́зять, пробі́гли й т. ін.) за спи́ною (по спи́ні, за плечи́ма й т. ін.) — те саме, що Мура́шки бі́гають (пішли́, полі́зли й т. ін.)за. (по́за) спи́ною (по спи́ні, по ті́лу й т. ін.) ( див. мура́шка).
Андрієві очі лізуть на лоб, а за плечима — мурахи (Коцюб., II, 1955, 56);
Холодні мурахи пробігли по спині. Дівчина здригнулась (Донч., V, 1957, 351).
Значення в інших словниках
- мураха — мура́ха іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
- мураха — [мураха] -хие, д. і м. -ас'і Орфоепічний словник української мови
- мураха — -и, ж. Те саме, що мурашка. Великий тлумачний словник сучасної мови
- мураха — МУРА́ХА, и, ж. Те саме, що мура́шка. Недалечко від цього дуба, на пагорку, здіймалася неоковирна купа – житло невтомних мурах (О. Донченко); Кілька, разів поверталися господарі додому й щоразу знаходили в своїх квартирах ненажерливих мурах (Ю. Словник української мови у 20 томах
- мураха — (аж) мура́шки бі́гають (пробіга́ють, лі́зуть і т. ін.) / побі́гли (пробі́гли, забі́гали, полі́зли і т. ін.) по спи́ні (по ті́лу, за плечи́ма і т. ін.) чиїй (чиєму, чиїми), у кого, кому і без додатка. Фразеологічний словник української мови
- мураха — МУРА́ШКА (невелика комаха ряду перетинчастокрилих), МУРА́ХА, МУРАВЕ́ЛЬ діал., МУРА́ВКА діал. У природі нема кращого захисника лісу, ніж мурашка (з газети); "Ну й людина оця кума Малашка: і за себе і за мене робить, наче та мураха" (Грицько Григоренко)... Словник синонімів української мови