1. Словник української мови в 11 томах

мурований

МУРО́ВАНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до мурува́ти.

Грати, рушниці, дозорці муштровані; .. Стіни з міцного каміння, муровані (Граб., І, 1959, 322);

А пригадаймо міста [Італії] і всі величаві споруди, замки на урвищах гір, муровані хитро (Зеров, Вибр., 1966, 214).

2. у знач. прикм. Побудований з каменю, цегли; камінний.

Як тільки сонечко зійшло, вона перекинулась голубкою й перелетіла через високу муровану стіну в поле (Н.-Лев., III, 1956, 296);

Софія Київська — одна з кращих і найбільших мурованих споруд Київської Русі, в якій було застосовано цеглу (плінфу) та камінь (Нар. тв. та етн., 6, 1967, 67);

Мурований будинок.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. мурований — муро́ваний дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. мурований — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до мурувати. 2》 у знач. прикм. Побудований з каменю, цегли; камінний. Мурований будинок. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. мурований — МУРО́ВАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до мурува́ти. Ґрати, рушниці, дозорці муштровані; .. Стіни з міцного каміння, муровані (П. Грабовський); А пригадаймо міста [Італії] і всі величаві споруди, замки на урвищах гір, муровані хитро (М. Зеров). 2. у знач. Словник української мови у 20 томах
  4. мурований — мурований → морований Лексикон львівський: поважно і на жарт
  5. мурований — Муро́ваний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. мурований — Мурований, -а, -е Построенный изъ камня или кирпича, каменный. МВ. І. 150. А нащо ж ти мене покидаєш у мурованім замку? Мет. 14. Словник української мови Грінченка