мур-мур
МУР-МУР, виг.
1. Звуки, що їх видає кіт та інші котячі.
2. розм. Уживається як присудок за знач. муркота́ти 1.
Спи, мій малий!.. В твоє вікно далекі зорі з далеких дивляться небес, і кіт старий казки муркоче, усе мур-мур, мур-мур, мур-мур (Сос., II, 1958, 359).
◊ Ні (ані́) мур-му́р — уживається на позначення повного мовчання, незнання, невміння.
— Ванько, племінничок, — міцно обіймав його дядько Онисько. — Приїхав на Донбас .. і ні мур-мур. Висидів, вивчивсь, а тоді вже здумав про дядька (Рудь, Гомін.., 1959, 143).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- мур-мур — мур-му́р вигук незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- мур-мур — виг. 1》 Звуки, що їх видає кіт та інші котячі. 2》 розм. Уживається як присудок за знач. муркотати 1). Ні (ані) мур-мур. Великий тлумачний словник сучасної мови
- мур-мур — МУР-МУ́Р, виг. 1. Звуки, що їх видає кіт та інші котячі. 2. розм. Уживається як присудок за знач. муркота́ти 1. Спи, мій малий! .. В твоє вікно далекі зорі з далеких дивляться небес, і кіт старий казки муркоче, усе мур-мур, мур-мур, мур-мур (В. Сосюра). Словник української мови у 20 томах
- мур-мур — мур-му́р: ◊ а́ні мур-му́р → ані Лексикон львівський: поважно і на жарт